Аналітики Ukraine Facility Platform і Нідерландської організації прикладних та наукових досліджень TNO на замовлення Агентства нідерландського бізнесу (RVO) дослідили повний цикл енергетичних проєктів: від моделей розвитку гібридних систем з використанням відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) до практичної реалізації в українських громадах.

Ми представляємо комплексну методологію з чотирьох етапів: 

  • енергоаудит: що громада має, скільки споживає, і яка реальна потужність її мереж,
  • проєктування енергоміксу: які технології ставити під конкретний профіль споживання й за якими економічними показниками,
  • правова та організаційна модель: хто володіє генерацією, де вона розташована і як під'єднана,
  • агрегація: окремі об'єкти збираються у взаємопов'язаний портфель із чітко розподіленими ринковими ролями.
Результат кожного етапу – оптимальне рішення щодо того, у яких локаціях будувати, яку технологію обрати, і якої цілі вдасться досягнути. Ця методологія універсальна – не прив’язана ані до масштабу громади, ані до конкретних технологій ВДЕ.

Що гальмує реалізацію енергетичних проєктів

Аналітики UAFP та ТNO фіксують п'ять ключових бар'єрів. 1) Відсутність універсального покупця, готового до довгострокових контрактів на викуп усієї виробленої електроенергії. 2) Дисбаланс у зобов'язаннях сторін: інвестор вкладає капітал наперед, а комунальне підприємство має 10-15 років оплачувати ресурс із тарифної виручки, на яку не впливає. 3) Неефективно використана мережева потужність створює обмежені можливості по приєднанням до інфраструктури, а  нормативна база для локального розподілу фрагментарна. 4) Ключові покупці електроенергії – водоканали й теплокомуненерго – планово збиткові через неефективне тарифне регулювання. 5) Кожен проєкт доводиться структурувати окремими договорами, ще й із щорічним повторним проведенням тендерів.

Рекомендації UAFP та ТNO

  1. Страхування політичних ризиків. Іноземних інвесторів найбільше тривожать політичні ризики, тож на перехідний період їх можна закривати через інструменти Political Risk Insurance. Це частково замінює відсутність єдиного покупця: інвестор отримує захист вкладень навіть без довгострокового контракту на викуп усієї електроенергії. 
  2. Крос-гарантії урівноважують дисбаланс обов'язків. Обидві сторони беруть на себе фінансові зобов'язання. Інвестор гарантує, що об'єкт буде введений в експлуатацію вчасно й забезпечить контрактний обсяг. Комунальне підприємство надає платіжну гарантію. Якщо його кредитоспроможність слабка, гарантію бере на себе місцева рада.
  3. Реформа локального розподілу. У законодавстві про локальні системи розподілу слід уточнити права, обов'язки й тарифну базу їхніх операторів, порядок підключення до основної мережі ОСР та умови острівного режиму. Також необхідно лібералізувати правила будівництва й експлуатації мереж, які дублюють інфраструктуру ОСР. 
  4. Солідарна відповідальність місцевої влади. Водоканали й теплокомуненерго планово збиткові через те, що орган місцевого самоврядування часто встановлює тарифи нижче економічно обґрунтованого рівня. Логічне рішення: коли тариф не покриває операційних витрат підприємства, місцева влада несе солідарну відповідальність за його борги за електроенергію. 
  5. Регуляторне унормування. Кожен проєкт сьогодні потребує окремих договорів на встановлення, приєднання, купівлю-продаж, зберігання й гарантії, ще й із щорічним повторенням тендерів. Рішення процедурне: внести зміни до відповідної постанови уряду, створивши чіткий механізм оренди державного й комунального майна як майданчика для розміщення об'єктів генерації та зберігання.
Завантажити