Для України агропереробка – можливість перейти від переважно сировинної конкуренції до глибшої інтеграції у європейські ланцюги поставок з продукцією із доданою вартістю, зокрема в сегментах, де ЄС залишається залежним від імпорту з третіх країн.

Таким сегментом, де потреба ЄС висока, а дві третини продукції імпортується, є сектор переробки високобілкової рослинної сировини, вказує у цьому документі Оксана Осьмачко, стратегічна експертка з агропромисловості та біорізноманіття Ukraine Facility Platform. З рослинних протеїнів в ЄС виготовляють корм для тваринництва і птахівництва, а також різноманітні продукти харчової промисловості.

При чому, наприклад соя – високобілкова культура, щодо якої залежність особливо велика. Країни ЄС імпортують 94% соєвого протеїну. Вразливість Європи посилює концентрація світових ринків: шість країн виготовляють близько 90% сої.

Європа у стратегічних документах фіксує ціль зменшити залежність від зовнішніх поставок, щоб підвищити стійкість продовольчої галузі. Разом зі збільшенням власного виробництва рослинних протеїнів планують диверсифікувати джерела імпорту. У цьому контексті Україну прямо називають стратегічним партнером ЄС, який може відігравати більшу роль у забезпеченні Європи рослинними протеїнами.

Україна вже є значним виробником і експортером рослинних протеїнів. Соєвий шрот переважно постачається до ЄС, тоді як значна частина соняшникового шроту спрямовується до Китаю.

Ця аналітична записка окреслює пріоритетні сегменти виробництва рослинних протеїнів – від найбільш готового до масштабування соєвого білкового концентрату до продуктів переробки гороха і соняшника.

Ми запрошуємо стейкхолдерів до дискусії про те, як перетворити вже існуючу сировинну базу на конкурентоспроможне виробництво.

Завантажити