EN 
З вересня 2026 року в Україні запрацює оновлене законодавство про ГМО, покликане навести лад у секторі, який досі був сірим: частина української сої і кукурудзи генетично модифіковані, хоча офіційно рослинництва з ГМО в країні немає. Що зміниться для фермерів, чому це не заборона і не легалізація, а наближення до правил ЄС, пояснила в етері подкасту «Розкажіть мені | UAFP» Ольга Трофімцева, координаторка сектору «Агро та біорізноманіття» Ukraine Facility Platform.
Що таке ГМО?
Генетично модифікований організм (ГМО) – це не зло, але й не чарівна паличка від усіх проблем. Це технологія, за допомогою якої змінюють гени рослин, щоб покращити деякі їхні властивості. Вона давно на ринку, тому її точно не варто демонізувати.
Навколо ГМО багато міфів. Розвінчаємо деякі з них.
- Міф №1. У Європі продукція з ГМО заборонена.
У європейських країнах нема заборони на продукцію з ГМО, проте її використання жорстко регулюється.
- Міф №2. Продукція з ГМО шкідлива.
Немає наукових доказів, що продукція, виготовлена з використанням ГМО, може завдати шкоду здоров’ю тварин чи людей.
- Міф №3. Товари без ГМО органічні.
Товари «без ГМО» – не те саме, що органічна продукція. Органіка – це окремий вищий стандарт виробництва й переробки без використання синтетичних засобів захисту, добрив і пестицидів, із щорічним контролем уздовж усього ланцюга «від лану до столу».
Навіщо застосовують ГМО
Як технологія ГМО змінила вирощування сої? Соя використовується при виготовленні кормів для тварин. Проте це рослина, яку легко забивають бур’яни. Саме завдяки ГМО соя отримала ген, що робить її стійкою до одного з гербіцидів. В результаті фермер може обробити все поле цим гербіцидом, який знищить бур’яни, але не зачепить сою. Це дуже спростило життя аграріям.
Але бур’яни – не єдина проблема. Науковці також працювали над тим, щоб допомогти виростити пшеницю чи ячмінь в умовах посухи. Вони запропонували змінити генетичну структуру пшениці, щоб вона стала посухостійкою. Рослина і сама могла б таким чином адаптуватися до нових умов, але на це могло б піти, скажімо, 100 років, а з ГМО-технологіями науковці зробили це значно швидше.
Навіщо Європі соя без ГМО
Люди, які не споживають м’ясо, залежать від виробництва сої: рослинні замінники м'яса найчастіше роблять із соєвого білка, рідше – горохового чи пшеничного. У Європейському Союзі для цього використовують виключно сою без ГМО, а часто ще й органічну.
Україна постачає у Європу сою без ГМО. Тобто українські фермери дотримуються правил, щоб постачати до ЄС сою, з якої потім виготовляють тофу, рослинні стейки, сосиски, йогурти. Чим жорсткіші правила – тим вище цінова премія.
А ось для кормів країни ЄС масово завозять сою переважно з ГМО з Південної Америки.
Держреєстр з вересня: кінець сірого ринку в Україні
Офіційно в Україні немає рослинництва з використанням ГМО. Але є сірий ринок: частина сої і навіть кукурудзи насправді генетично модифіковані. Проте офіційної статистики щодо цього немає.
Оновлене законодавство щодо використання ГМО, що почне діяти у вересні 2026-го, має навести лад у сфері рослинництва з використанням ГМО. Для роботи з ГМО фермери повинні будуть пройти державну реєстрацію, їхня продукція буде контролюватися і маркуватися за зразком ЄС.
Для споживачів це означатиме, що якщо на продукції написано «без ГМО», то це правда, а не маркетинговий хід. Водночас це не вплине на ціни на продовольство.
Частина українських аграріїв не будуть вирощувати продукцію з ГМО, бо прагнуть постачати продукцію на європейський ринок, де майже 500 млн платоспроможних споживачів, що задають тренди здорового харчування. Натомість інші українські фермери будуть вирощувати й експортувати ГМО-культури, змагаючись за ціною з Аргентиною, Бразилією та США.
А от вирощувати одночасно і ГМО, і не-ГМО – серйозний виклик: щоб продукти не змішувалися, потрібні два паралельні шляхи «від лану до столу», тобто окрема техніка, окремі ємності для зберігання тощо. Тому мало хто береться за обидва напрями – кожен обирає свою нішу.
