Чому одні країни розвиваються стабільно, а інші – ні? І що може зробити Україна, щоб опинитися серед перших?

Лана Зеркаль, членкиня Координаційної ради Ukraine Facility Platform стала лекторкою навчальної сесії Української школи політичних студій. У своєму блоці вона зі слухачами УШПС говорили про роль інституцій, довіри та цінностей у розвитку країни. Ось ключові ідеї, які варто взяти до уваги вже зараз.

Попри велику кількість законів, в Україні зберігається гіпертрофована роль держави – як приклад, 80% енергетики і банківського сектору залишаються у її власності. Інституції існують формально, але суспільна довіра до них – мінімальна. Ми віримо ЗСУ, родині та трохи церкві – і це проблема. Бо саме довіра – фундамент для економічного зростання.

Щоб інституції стали інклюзивними, має змінитися культура. А культура – це не про рік чи два. Це питання покоління. Країни, які змогли трансформуватися – планують на десятиліття вперед. А ми живемо в парадигмі «ніч протриматися». Цю логіку треба змінити.

Ми досі перебуваємо в тіні колективізму, успадкованого від Радянського Союзу – з очікуванням, що «держава забезпечить усе». Але водночас ми стоїмо на межі цивілізаційного перелому. Політолог і філософ Самуель Гантінгтон визначив Україну як місце, де в цьому столітті відбуватиметься конфлікт цивілізацій. Цивілізаційно ми тяжіємо до індивідуалізму. І саме його цінності – розвиток інститутів демократії, свобода, підприємництво, модернізація – здатні витягти нас уперед.

Розуміння, що ми керуємо власним життям, а не держава, є важливим і поки що проблемним в українському суспільстві. Передача більшої кількості функцій від центрального уряду до громад у межах децентралізації створює можливості для економічного зростання. Але це працює тільки за умови прозорих правил: коли закон один для всіх – і для громадян, і для еліт.

Найнебезпечніше – застрягнути в переході. Як це було у 2013 році: реформи були, але владу зберігали ті, хто контролював екстрактивні ресурси. Війна підвищує ціну інституційної слабкості під час етапу перехідних інституцій.

Парадоксально, війна створює умови для трансформації через залучення інвестицій: за сприятливих умов інвестиції можуть зрости від $170 до $460 млрд. Але інвестори не прийдуть без юридичної визначеності, справедливого суду та однакових правил гри. Це – три основи.

Що показали дослідження цінностей українців?

  • Підзвітність та піклування влади – наші дуже критично слабкі ланки.
  • Цінності солідарності, спільної мети та соціального плюралізму – вже є і можуть стати основою для трансформації.
  • Ефективне управління на місцях та участь громад – ключовий інструмент для формування спільних цінностей та реалізації реформ.

Що треба змінити і як?

  • Робота над помилками: маємо зрозуміти, як саме можна переформатувати наші культурні коди для того, щоб інституції почали працювати по-новому.
  • Незалежні інституції, як-от правосуддя й служби, мають служити державі, а не інтересам.
  • Створити антикорупційні механізм з урахуванням українських реалії, а не просто скопійовані з чужого досвіду.