Стійкість – основа для безпеки, підтвердила зима 2025-2026 року, коли росія прицільно атакувала українську цивільну інфраструктуру. Адже лінія фронту проходить не лише на сході, а по кожній підстанції, насосній станції та теплопункту. Саме тому розбудова стійкості міст стала темою панельної дискусії Ukraine Facility Platform «Українські міста: від кризового управління до стійкості та інвестиційної готовності» на Kyiv Security Forum.

Розбудова стійкості українських міст – одночасно питання безпеки та виконання зобов'язань перед міжнародними партнерами, ці два виміри неподільні, сказала член Координаційної Ради Ukraine Facility Platform Лана Зеркаль, відкриваючи дискусію.

Стійкість – архітектура рішень, а не окремі проєкти

Міська влада, яка мислить окремими проєктами, здатна забезпечити лише реакцію на кризу. Натомість міста, які працюють над взаємопов'язаними системними рішеннями, отримують реальні дивіденди: менші втрати від криз, стабільніші сервіси та більше інвестицій. Це – бачення «рецепту стійкості» для українських міст, яке виклав заступник голови Resilient Cities Network Деніел Стандер.

Глобальна громадська організація Resilient Cities Network має конкретні приклади: у Роттердамі – система управління кліматичними ризиками, у Манчестері після терактів 1996 року – стратегія постійної готовності до криз, у Парижі – міжсекторальна координація транспорту, охорони здоров'я та інших сфер.

Досвід повномасштабної війни дає Україні шанс пройти цей шлях швидше, вважає Стандер: минаючи проміжні етапи, розбудувати систему з інтегрованими політиками, інвестиційними інструментами і багаторівневою координацією. Тобто не просто «відбудувати краще», а змінити архітектуру прийняття рішень.

Для цього, за словами Стандера, громадам варто вирішувати проблему браку людського капіталу через партнерства з містами за кордоном, а донорську підтримку розглядати як інструмент перебудови управління, а не лише фінансування об'єктів. Стійкість має стати міжсекторальною функцією – охоплювати енергетику, охорону здоров'я, водопостачання, безпеку і транспорт, долаючи управлінські бар'єри як вертикально, так і горизонтально.

 

Євроінтеграція відбувається у кожній громаді

Євроінтеграція стосується кожної громади – якості води, стандартів надання послуг, енергоефективності будівель, каже віцепрем'єр-міністр Тарас Качка. Його бачення процесу інтеграції до ЄС перегукується із логікою системної стійкості Resilient Cities Network, яку окреслив Стандер.

Відповідно до умов переговорів щодо регіональної політики Україна має розробити стратегії розвитку регіонів, перелік проєктів і всю інфраструктуру управління, яка дозволить отримувати кошти ЄС. Це, за словами Качки, революційна зміна логіки: не центр керуватиме регіонами, а громади стають ключовими у стратегічному плануванні. Вони мають навчитися самостійно вирішувати, що змінити; у що і навіщо інвестувати.

Всі країни ЄС проходили цю трансформацію. Польща – один із найуспішніших прикладів. В Україні вже є фундамент: розпочата до повномасштабного вторгнення децентралізація дала громадам компетенції та регіональні фонди розвитку. Наступний крок – фінансові та управлінські механізми, здатні ефективно вкладати кошти ЄС.

Децентралізація – умова підтримки

Розвиток місцевого самоврядування увійшов до офіційного висновку ЄС щодо надання Україні статусу країни-кандидата, нагадала посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

Після початку повномасштабного вторгнення вона об'їздила понад 20 областей і всюди чула одне: у перші дні громади вистояли, бо діяли самостійно – без команди зверху забезпечували безпеку, воду, тепло, логістику. Децентралізація виявилася не адміністративною реформою, а реальним чинником виживання.

Водночас посол визнає: на місцях досі бракує якісно підготовлених проєктів, зокрема в енергетиці. Саме тому розбудова інституційної спроможності громад залишається пріоритетом. Інструменти вже є: ЄБРР, ЄІБ та KfW фінансують локальні енергетичні рішення, U-LEAD with Europe посилює підготовку проєктів, EU4Recovery та EU4Reconstruction поєднують розвиток спроможності з прямим фінансуванням.

В ЄС немає єдиної моделі – Німеччина федеральна, Іспанія має сильні регіони, Франція більш централізована. Але, переконана Матернова, справа не в моделі. Місцеве самоврядування – це «дух демократичного управління»: місцева демократія, місцеве бюджетування, наближеність до людини. Саме тому подальша децентралізація зафіксована як умова підтримки в рамках Ukraine Facility і є частиною переговорної рамки євроінтеграції.