У Харкові пікове споживання метрополітену – близько 13 МВт, а приєднана потужність його найбільших точок – 108 МВт. Чимало комунальних підприємств мають подібну ситуацію з дозволеною приєднаною потужністю. Це актив, який можна монетизувати, наголошує Олександр Візір, координатор сектору «Енергетика і клімат» Ukraine Facility Platform в етері подкасту ExPro Talks.

Скільки в Україні розподіленої генерації, чому майже 900 МВт донорського обладнання опинилися під забором і чи відбулася корпоративна реформа?

Скільки в Україні нової децентралізованої генерації

В Україні немає ні визначеного терміну «розподілена генерація», ні об’єктивних даних про неї, бо її часто встановлюють на стороні споживача, тож диспетчер «Укренерго» її «не бачить».

За оцінкою UAFP, розподілена генерація – це невелика генерація поряд зі споживачем.

Спираючись на дані про імпорт сонячних панелей, можна припустити, що в Україні за останні роки з’явилося приблизно 1-1,5 ГВт сонячних електростанцій на стороні споживача. Плюс ще близько 100 МВт промислових СЕС.

Споживачі також підключили для власного споживання приблизно 250-300 МВт газопоршневих електростанцій. Ще приблизно 1 ГВт газової генерації під’єднали до об’єднаної енергосистеми України.

Проблема «підзаборної генерації»

Приблизно 900 МВт об’єктів генерації від донорів станом на березень 2025-го були не підключені до мережі і не працювали. Частина цього обладнання зіпсувалася і більше ніколи не працюватиме в енергосистемі України.

Як так сталося? Очільники громад некоректно формулюють потребу. Наприклад, громаді потрібно близько 2 МВт, представники муніципалітету подають таку заявку донорам. Донори відправляють газову установку загальною потужністю 2 МВт – і тут з’ясовується, що її не вийде підключити, бо точка із найбільшою приєднаною потужністю – тільки 0,5 МВт, і альтернатив нема – хіба що тягнути провід через півобласті. Очільники громади стикаються з такими проблемами і залишають донорське генеруюче обладнання під забором. Це установки, які могли б забезпечити живлення водоканалів, лікарень та інших комунальних установ.

А якщо громаді все ж вдалося під’єднати і запустити генерацію від донорів – постає питання, хто проводитиме операції на ринку електроенергії у зв’язку з роботою нової установки.

Громади недооцінюють свій актив – дозволену потужність комунальних підприємств. Наприклад, пікове споживання Харківського метрополітена – 13 МВт в годину, а приєднана потужність найбільших точок комерційного обліку – 108 МВт.

Невикористана приєднана потужність – актив, який можна монетизувати при втіленні енергетичних проєктів. Є кілька варіантів: отримати енергообладнання від донора, або отримати кредит в банку, або провести інвестиційний конкурс для приватних підприємців, щоб хтось із них побудував генерацію. При цьому використати дозволену приєднану потужність вигідно, бо можна зекономити на розподілі та передачі.

Донорське обладнання провокує неефективність

Ключові питання при побудові нової генерації – що встановлювати і куди приєднувати, бо відповіді можуть визначити економічну долю нового об’єкта генерації. Якщо в процесі стане зрозуміло, що приєднання робить генерацію неконкурентним – то варто поставити питання, навіщо її встановлювати.

Представники громади, коли отримують донорське обладнання, не оцінюють економічні перспективи проєкту так, як робили б, якби купили його. Через це виникає багато неефективних рішень.

Якби громада визначила свою потребу і в першу чергу запропонувала майданчики і точки під’єднання приватному бізнесу – це могло б суттєво змінити ситуацію. Але цей шлях не буде швидким, бо між стейкхолдерами немає довіри.

Жоден з керівників громад не хоче втілювали спільний з бізнесом проєкт першим. Центральна влада могла б посприяти – умовно, створити платформу на Prozorro, де громада пропонує локацію і підключення, а приватні підприємці можуть обрати проєкт для втілення.

Інвестиційні конкурси від «Укренерго» – позитивний приклад, бо вони пропонують підприємцям бізнес-модель. Хоча і там є нюанси – наприклад, «Укренерго» досі трактує Дніпропетровську і Запорізьку регіони як енергопрофіцитні, спираючись на дані 2021 року, тобто враховуючи Запорізьку АЕС і 7 ГВт виданих технічних умов для будівництва електростанцій на територіях, що зараз окуповані. Це впливає на можливість отримати технічні умови для будівництва нової генерації у цих регіонах.

В Україні так і не відбулася корпоративна реформа

Поки українська влада намагається стимулювати розвиток децентралізованої генерації, енергетичний сектор великою мірою складається з великих державних компаній.

Найбільша проблема України при управлінні державними підприємствами – забагато тимчасових норм, наголошують міжнародні партнери. Наприклад, тимчасовий порядок відбору членів наглядових рад використовували, щоб в ручному режимі перезавантажувати наглядові ради переважно без номінаційного комітета та участі іноземців. Такої практики потрібно позбутися, йдеться в аналітичній записці UAFP «Від зміни прізвищ до вирішення реальних проблем: менеджмент за правилами як мірило реформи корпоративного управління».