Аналітики Ukraine Facility Platform підготували документ про те, як українські громади можуть почати розбудову власної генерації, використовуючи наявні підключення до мереж та законодавчо врегульований механізм «активного споживача». Ця концепція – результат роботи UAFP у щонайменше 18 громадах та аналізу європейських підходів до фінансування відбудови України із залученням приватних інвестицій, які мають стати її основою.

Модель «активного споживача» має ключову практичну перевагу: вона дозволяє громадам запускати нові проєкти з побудови генерації в межах наявної інфраструктури без зміни законодавства і робити це швидко. Саме цей підхід може стати відправною точкою для системного розвитку децентралізованої генерації в Україні, якого досі не відбулось.

Практична цінність підходу комплексна:

  • підвищення стійкості енергосистеми до ударів по інфраструктурі,
  • формування збалансованого технологічного міксу генеруючих потужностей на рівні громад,
  • залучення приватного бізнесу до енергетичних проєктів та забезпечення резервного енергоживлення критичної інфраструктури.

При цьому обсяг потужностей, який можна ввести в такий спосіб, є відносно невеликим на рівні кожного окремого міста, проте такий підхід є найбільш реалістичним та швидким способом забезпечити енергопостачанням критичну інфраструктуру до наступного опалювального сезону.

В Україні є десятки тисяч локацій, де можна розмістити нову генерацію на базі комунальних підприємств за моделлю «активного споживача». Якщо використати їх ефективно, загальна потужність встановленої таким чином генерації може сягати сотень мегават.
Олександр Візір
Координатор сектору «Енергетика та клімат» Ukraine Facility Platform

Громади мають величезний потенціал використання моделі «активного споживача». У багатьох з них є комунальні підприємства зі значним обсягом споживання електроенергії, але водночас і великою дозволеною потужністю, щонайменше 50% якої, за підрахунками UAFP, не використовується.

Передусім – це водоканали і теплокомуненерго, але також метрополітен, міський електричний транспорт, водоочисні споруди, міськсвітло тощо. Їхня дозволена потужність приєднання до енергомереж – цінний актив, який можна ефективно використати.

Кожен великий споживач електроенергії в Україні – це також потенційний виробник та майданчик для девелопменту нових енергетичних проєктів.

На практиці можна доволі швидко запустити нову генерацію для самовиробництва за моделлю «активного споживача». Проєкт із сонячною електростанцією потребуватиме три місяці, із газопоршневою установкою – шість місяців, установкою зберігання енергії – шість місяців.

Ukraine Facility Platform виділяє такі переваги моделі «активного споживача» для інвестора:

  • Великий вибір точок під’єднання до енергомережі для бізнесу
  • Економія при втіленні проєкту
  • Економічна привабливість порівняно з іншими підходами

Переваги підходу для громад:

  • Заживлені теплокомуненерго і водоканали
  • Можливість швидко запустити донорське обладнання
  • Зменшення витрат на електроенергію для комунальних підприємств
  • Залучення інвестицій у регіон

Ключові проблеми реалізації підходу – брак експертизи, застереження, що росіяни цілитимуть навіть у невелику генерацію, брак грошей на супутнє обладнання і оборони, відсутність усталеного механізму взаємодії місцевої влади і бізнесу. Ключове застереження підприємців – після оновлення місцевої влади домовленості не працюватимуть, є ризик втратити енергогенеруюче обладнання.

Модель «активного споживача» можна використовувати без значних системних змін, проте деякі кроки могли б спростити запуск таких проєктів.

Рекомендації UAFP:

  1. Варто зібрати дані про споживання та доступні ресурси у громадах і на їх основі сформувати варіанти оптимального енергоміксу. UAFP працює над цими двома задачами, щоб створити якісну базу даних про можливості громад і оптимальні для них рішення.
  2. Уряд міг би посприяти запуску децентралізованої генерації в регіонах, створивши механізм взаємодії громади та бізнесу для втілення енергопроєктів з використанням інфраструктури комунальних підприємств. Співпрацю варто організувати на конкурсних засадах: громада оголошує тендер на послуги, їх потім можна оплатити за рахунок прибутків від управління генеруючою установкою.
  3. Підприємці могли б впевненіше заходити у такі проєкти, якби використовували механізм страхування політичних ризиків, а громади запропонували їм механізм крос гарантій. Зокрема, у разі збиткового тарифу комунального підприємства орган місцевого самоврядування міг би взяти на себе відповідальність по його боргам.
Завантажити