Україна потребує переосмислення підходів до стратегії свого післявоєнного відновлення. Адже саме зараз є унікальна можливість для синхронізації українських та європейських спроможностей, щоб подолати спільні економічні та безпекові виклики. При цьому ми маємо фокусуватися не тільки на вирішенні проблем сьогодення, а й на пошуку рішень, які забезпечать сталий розвиток України та Європи через 5-10 років.

Член Координаційної Ради Ukraine Facility Platform Лана Зеркаль, відкриваючи Стратегічний діалог «Rebuilding Ukraine – Reinforcing Europe» у Берліні, зазначила:

Зміцнення безпеки європейського континенту, досягнення енергетичної стійкості України та Європи та взаємна інтеграція аграрної промисловості – це саме те, на чому має бути побудована спільна стратегія розвитку ЄС та України. Варто планувати майбутнє, в якому Україна має стати повноправним партнером Європи у досягненні стратегічної автономії та відновлені конкурентоспроможності ЄС. Для цього разом з європейською спільнотою ми маємо переосмислити напрям руху

Стратегічний діалог «Rebuilding Ukraine – Reinforcing Europe» – захід, організований UAFP та Ost-Ausschuss der Deutschen Wirtschaft (German Eastern Business Association) в Берліні та Брюсселі. Це фахові та детальні дискусії представників бізнесу, органів влади, громадського сектору та експертного середовища для пошуку спільних рішень та аналізу можливостей: від енергетичної стійкості до оборонної інтеграції та спільного розвитку агросектору.

Ось основні висновки кожної з панелей.

АГРОПРОМИСЛОВІСТЬ

Як український аграрний сектор може інтегруватися в європейський ринок та допомогти Європі разом досягти цілей стратегічної автономії?

  • Створити спільний з європейськими партнерами план щодо адаптації України до основних положень європейської політики CAP.
  • Спрямувати європейські та українські інвестиції у спільні підприємства в Україні, біоекономіку, екопереробку.
  • Надати українським аграріям доступ до цифрових платформ ЄС.
  • Реалізувати спільні пілотні проєкти, що сприятиме розбудові довіри.
Ми маємо разом рухатися скоригованим «зеленим курсом». Тобто, працювати над переходом від обов’язкових норм до системи стимулів. Ще одним пріоритетом співробітництва має стати зменшення залежності від третіх країн. Це означає співпрацю над налагодженням виробництва та переробки білка, виробництва біопалива та екологічно чистих продуктів та ресурсів
Ольга Трофімцева
координаторка сектору Ukraine Facility Platform

Що заважає рухатися в цьому напрямку та над чим потрібно працювати?

  • Українські виробники не мають практичних посібників і підтримки для виконання вимог Green Deal, європейських політик Farm-to-Fork та CAP.
  • Органічна та санітарна сертифікація – дорога, складна, малодоступна для невеликого українського виробника.
  • Україна багато експортує, але мало переробляє, втрачаючи додану вартість продукції і збільшуючи логістичні витрати.
  • Відсутність зрозуміли та прозорих для європейських інвесторів умов щодо захисту капіталовкладень чи банківських критеріїв.
  • Відсутність системного діалогу між європейськими компаніями, українськими виробниками та регуляторами.

Втім, Україна вже сьогодні має можливості для спільної співпраці з європейськими партнерами. Адже сільське господарство, за даними заступниці міністра аграрної політики України Оксани Осмачко, вже становить близько 16% ВВП України.

 

ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Інтеграція оборонно-промислової бази України в систему європейської безпеки сприятиме відновленню ланцюгів постачання та масштабуванню воєнного виробництва в Європі. Для цього європейські партнери можуть використати українські стратегічні переваги: наші можливості в сфері інновацій та оборонних технологій, а також наш досвід і можливості тестування в реальних умовах.

«Регулярний діалог між оборонними компаніями в Україні та ЄС та ключовими стейкхолдерами дозволять досягти тісніших звязків між оборонно-промисловими базами та подолати існуючі регуляторні бар'єри», – зазначив керуючий партнер COSA, член Бізнес-ради UAFP Павло Верхняцький.

Що гальмує співпрацю з ЄС?

  • Відсутність довгострокових контрактів.
  • Старі підходи до інтелектуальної власності та трансферу технологій.
  • Обмеження на експорт та рух капіталу.
  • Відсутність стратегічного бачення держави щодо розвитку оборонного сектора.
  • Відсутність єдиного координаційного центру в галузі, в якій вже працюють 800+ компаній.
  • Несистемний діалог між українською та європейською оборонною промисловістю.

Над якими практичними рішеннями Україна та ЄС мають працювати разом?

  • Створення окремого регуляторного механізму: нова рамка для спільного фінансування, сертифікації, довгострокових контрактів.
  • Створення оборонного фонду для спільних з європейцями R&D та імпортозаміщення компонентів.
  • Інтеграція українського ОПК у європейські ланцюги постачання.
  • Розширення IP-угод, захист інвестицій, доступ до оборонних програм Horizon Europe/EDIP.
  • Налагодження системного діалогу між бізнесом, оборонними структурами, регуляторами.

Вже сьогодні Україна має швидкі виробничі та інноваційні цикли, високий рівень адаптивності і гнучкості в технічному дизайні. У нас є досвід в масштабуванні технологій: дронів, РЕБ, ударних платформ, бронетехніки, снарядів і тестування в умовах повномасштабної війни, а також досвід здешевлення собівартості технологій. Все це – стратегічні переваги, які можуть посилити безпеку європейського континенту.

ЕНЕРГЕТИКА

Які спільні цілі України і Європи у розвитку енергетики?

  • Посилення енергетичної безпеки України та Європи.
  • Диверсифікація джерел енергії і зменшення залежності від імпорту газу.
  • Розвиток громад через створення доходів, робочих місць і доступної енергії.
  • Підвищення інвестиційної привабливості України через прозорі і привабливі для банків проєкти.
  • Зміцнення стійкості Європи за рахунок інтеграції нових генеруючих потужностей.

Україна має відмовитися від «прямолінійного підходу» до відбудови енергетичних потужностей. Фокус лише на відновленні пошкодженого – неефективна стратегія, яка призведе до збільшення споживання імпортного природного газу та хаотичної побудови генерації, не інтегрованої до магістральної мережі.

Стратегія України в подоланні дефіциту енергії має базуватися на зміцненні гнучкості енергосистеми, підвищенні спроможності громад та бізнесу реалізовувати власні енергетичні проєкти, подальшій інтеграції українського та європейських енергетичних ринків
Олександр Візір
координатор сектору UAFP «Енергетика та клімат»

Європа переосмислює стратегію енергетичної політики і працює над змінами курсу Green Deal. Цьому сприяє низка факторів: енергетичні вразливості, які стали актуальні з повномасштабною війною в Україні, блекаутом в Іспанії та Португалії, зовнішньою політикою США. Це означає, що для України відкрите вікно можливостей, скориставшись якими ми можемо інтегруватися в європейські процеси.

Які рішення?

  1. Рішення для зміцнення енергетичної стійкості вже є: децентралізація генеруючих потужностей. Протягом 3-5 років, згідно розрахункам оператора енергосистеми, Україна має побудувати близько 13 ГВт нових електростанцій, потужністю до 10 МВт кожна. Основою нового енергетичного міксу мають стати «зелені» технології (вітер, сонце, біомаса, біогаз), збалансовані маневровими установками (газові та системи накопичення енергії.
  2. Пріоритет – забезпечення енергетичної автономії громад в промислових регіонах країни та навколо великих міст. Європейські та українські інвестиції в «зелені» технології дозволять Україні не тільки покрити існуючий дефіцит енергії, а й здешевити мікс електроенергії, що виробляється в країні, а також забезпечити енергетичну стійкість громад.
  3. Використання європейських технологій, інтеграція енергетичних ринків та повернення Україною позиції нетто-експортера сприятимуть подальшій відмові ЄС від російських енергоресурсів та зміцненню енергетичній безпеці всього європейського континенту.

Як це реалізувати на практиці?

UAFP розробила Комплекс спільних дій (Collaborative Effort Toolkit) – це практичний набір інструментів для реальної взаємодії держави, громад, приватного сектору та міжнародних фінансових організацій. Його основні елементи:

  • Координація органів влади, бізнесу та громад у зміні ринкового регулювання в галузі дозволить зняти бюрократичні перепони для інвестицій у розбудову нових потужностей і їхньої інтеграції в європейський ринок.
  • Підвищення спроможності громад через підготовку та навчання до розробки привабливих для банків енергетичних проєктів, відповідно до умов та потреб громад.
  • Спрямування фінансової підтримки МФО та коштів Ukraine Facility на реалізацію енергетичних проєктів в регіонах з подальшим масштабування по країні.