Не існує міжнародного інструменту, який би повністю покарав Росію як державу чи її найвище керівництво. Чому міжнародне право влаштоване саме так і як Україні все ж вдається боротися за справедливість разом з партнерами, розповіла у подкасті «Розкажіть мені | UAFP» Оксана Золотарьова, членкиня виконавчого комітету та керівниця напрямку партнерств та адвокації Ukraine Facility Platform.

Як Україна позивається проти РФ і готує до роботи спецтрибунал щодо збройної агресії – у свіжому випуску.

Чи можливо покарати Путіна за війну проти України

Міжнародне право може бути частиною справедливості. Але міжнародні правові механізми повільні і заполітизовані.

Міжнародне право – це історія компромісів між великими і малими державами. Тому для того, щоб звернутися до міжнародного суду ООН, потрібна згода сторін або пряма норма конвенції. Проте будь-яка конвенція все одно вимагає проведення переговорів і консультацій між сторонами для того, щоб звернутися в міжнародну судову інстанцію.

Не існує міжнародно-правових інструментів для покарання Росії як держави та російських високопосадовців. Тому у 2014-му слова про те, що Путін має бути за гратами, викликали посмішку у юристів. Але був величезний запит на справедливість.

Проте понад 100 держав – учасниць Римського статуту прагнуть притягнути Путіна до особистої відповідальності. Рішення про ордер на арешт Путіна, видане Міжнародним кримінальним судом в Гаазі навесні 2023-го, приймала колегія суддів з різних держав. До цього ніхто не вірив у таку можливість, бо МКС рідко ухвалює рішення щодо найвищих посадових осіб. Але врешті докази, які прокурор МКС зібрав за допомогою українських слідчих, виявились беззаперечними.

Рішення МКС означає, що щойно Путін поїде в державу, що співпрацює з цим судом, його затримають.

Цього не сталося у Сполучених Штатах, бо США вибірково ставляться до міжнародного права: вони не є ані стороною Римського статуту, ані Конвенції з морського права. Це дуже несправедливо. Це не єдиний кейс: дуже помітні різні підходи Міжнародного суду ООН і Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Тільки ЄСПЛ готовий спиратися не тільки на букву, а й на дух закону.

Різні підходи інституцій визначає також рівень впливу РФ. Адже росіяни ще з часів Радянського Союзу накопичували вплив як у секретаріатах міжнародних організацій, так і судових органах. У них всюди є свої люди, які або блокують рішення, або затягують процес. Також є держави-сателіти РФ, і їхні судді.

Відповідальність держави-агресора

Щоб притягнути до відповідальності Росію як державу, Україна звертається до Міжнародного суду ООН, а також в арбітражі, якщо міжнародні договори передбачають таку можливість. Українські фахівці з’ясували, скільки є міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і Росія, і які містять положення про вирішення спорів у Міжнародному суді ООН – їх виявилось п’ять. Україна використала чотири з них.

Окремий трек – це відповідальність Росії перед українським бізнесом за окупацію Криму і Донбасу. «Нафтогаз», «Приватбанк», «Ощадбанк» виграють арбітражі проти РФ та знаходяться на стадії отримання належної компенсації.

Злочини конкретних людей, вчинені на території України, розслідують українська прокуратура, СБУ й поліція. Жоден міжнародний орган не забере тисячі справ про воєнні злочини.

А Міжнародний кримінальний суд розглядає тільки обмежене коло злочинів – злочини проти людяності і геноцид.

Трибунал щодо збройної агресії Росії проти України

Найнадійніший шлях створити орган, який матиме повноваження когось судити – це рішення Ради безпеки ООН. Проте це неможливо: Росія ветувала навіть трибунал щодо збиття MH17. Через це почалися пошуки юридичних механізмів, які могли б збалансувати норми права і створити працюючий юридичний механізм.

Ідею створити трибунал щодо збройної агресії РФ проти України запропонував суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський. Політичний поштовх цій ініціативі дав тодішній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Зібрали коаліцію держав: спершу відгукнулися ті, хто добре знає росіян, – країни Балтії та Чехія, потім долучилися G7, і врешті коаліція налічила 41 державу.

Трибунал створюють у межах Ради Європи з розміщенням у Гаазі. Судитимуть орієнтовно 15–20 осіб із найвищого керівництва РФ. І хоча трибуналу ще нема, у Гаазі вже діє Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії: слідчі з України та країн-партнерів збирають докази наперед.