Латвія може стати однією з перших держав, з якою Україна реалізує нову модель оборонної співпраці – не лише між бізнесами, а й на рівні урядів і армій.

Що чекають українські зброярські компанії від європейських партнерів, чи достатньо для них відкриття експорту і залучення інвестицій, і як краще побудувати таку співпрацю – про все це йшлося на панельній дискусії «Defence, Energy & Infrastructure, Technologies» у рамках українсько-латвійського форуму 24 квітня. Модерувала панель стратегічна експертка з оборони Ukraine Facility Platform Тетяна Ніколаєнко.

Відкриття експорту та залучення інвестицій самі по собі – недостатня умова для повноцінної кооперації. Основою має бути політичне рішення на рівні держав.

Україна та Латвія у 2024 році підписали безпекову угоду – тобто політична воля вже зафіксована. Протягом останніх двох тижнів Україна сигналізує: вона готова ухвалювати рішення про спільні підприємства (СП) спочатку на урядовому рівні, і лише потім – на рівні бізнесу. А досвід свідчить, що без активності міністерств оборони країн-партнерів не обійтись.

Три речі, які Латвія може запропонувати українському оборонному бізнесу, озвучив голова Федерації роботодавців України Ігор Фоменко:

  1. Доступ до фінансів. Кредитні ставки та авансові платежі від державних замовників не забезпечують навіть 70% виробничих потужностей. У 2024-2025 роках галузь працювала на рівні 37-40%, перший квартал 2026-го – ще нижче. Латвія як член ЄС та НАТО може відкрити українським компаніям ширший доступ до програм EDIP, EDF та SAFE.
  2. Доступ до високотехнологічних рішень, які стратегічні партнери не завжди готові передавати напряму. Латвія може отримувати їх швидше і з меншою бюрократією, а потім спільно з українською стороною адаптувати під реальні бойові потреби – поєднуючи натовські технологічні напрацювання з українським досвідом масштабування та застосування на передовій.
  3. Створення хабу для розробки оборонних рішень з подальшим масштабуванням на інші країни НАТО.

Інновація полягає не тільки в обладнанні чи програмному забезпеченні, а й у способі його застосування, наголосив представник «Української бронетехніки» Юрій Ошийко. Щоб адаптувати європейські технології під українські потреби, необхідний обмін інформацією саме на урядовому рівні.

Західні партнери на переговорах одразу запитують, що отримають натомість, зазначив він. І тут Україна має чим ділитися – перевіреним бойовим досвідом і розумінням технологічних трендів, яких немає більше ні в кого. 

Взаємодія між Україною та Латвією поки що асиметрична: масштаб української оборонної системи та бізнесу незрівнянно більший за латвійський, зауважив британський експерт з оборони та колишній військовий аташе у балтійських країнах Глен Грант. Багато українських компаній просто не знайдуть у Латвії відповідного партнера – ринок надто малий.

Однак це не підстава відмовлятися від спроб. Для тих, хто зможе закріпитися в Латвії, відкривається відносно простий шлях до ширшої кооперації в рамках НАТО.

Як заохотити зацікавлені держави працювати над розбудовою спільної обороноздатності, враховуючи регіональні і національні інтереси, а також досвід України – пояснює концепція Partnership Architecture for Collective Security (PACS), яку представила координаторка сектору «Оборонна індустрія» Ukraine Facility Platform Ольга Хорошилова на Kyiv Security Forum.