EN 
Як перетворити воєнний досвід України на стратегічну перевагу, а не віддати його світу без політичної й економічної віддачі? Підхід Ukraine Facility Platform – будувати стійкі оборонні союзи із європейськими країнами, що найбільше відчувають загрозу і прагнуть врахувати український досвід у своїх воєнних доктринах. Концепцію представила координаторка сектору «Оборонна індустрія» UAFP Ольга Хорошилова в етері UAFP Live з Іриною Прокоф’євою.
Регіональні союзи. Cуть підходу Ukraine Facility Platform
Ідея Ukraine Facility Platform полягає в тому, щоб побудувати партнерський хаб з однією з країн Європи, а потім масштабувати цей підхід у відносинах з іншими зацікавленими державами.
Україна вимушено оновила погляд на те, як працює зв’язка між виробниками озброєння і Міністерством оборони та готова ділитися практичними напрацюваннями. Втім, досі співпраця України з європейськими країнами в оборонній сфері переважно базується на отриманні допомоги, та не призводить до системної інтеграції українського досвіду в європейську систему безпеки. Тому Ukraine Facility Platform пропонує побудувати нову модель співпраці із країнами-партнерами на кількох рівнях:
- Військове партнерство. Це має бути юридично оформлена домовленість, що дасть можливість українським військовослужбовцям ділитися вивченим урокам війни, рекомендувати партнерам, як вони їх можуть застосувати у своїх воєнних доктринах. Зокрема, варто систематизувати співпрацю на рівні бригад, щоб створити умови для обміну інформацією таким чином, щоб українські військовослужбовці теж отримували зворотній зв’язок за результатами співпраці.
- Співпраця між Міністерствами оборони, щоб скеровувати і координувати закупівлі і планування подальшого розвитку.
- Якісно новий зв’язок з виробниками. Варто прискорити можливість швидкої комунікації між військовослужбовцями-замовниками і компаніями-виробниками озброєння для оперативних змін продукції за запитом. Наприклад, в Україні представник компанії-виробника може разом із військовослужбовцями-замовниками допрацьовувати продукцію. Це дуже незвичний формат співпраці для для країн НАТО.
Латвія – перша з країн східного флангу НАТО, з якою UAFP планує розвивати нову модель оборонної співпраці. Адже це одна з країн, яка усвідомлює загрозу від Росії. Враховуючи це, з нею буде легше домовитись про втілення проєктів в рамках Build with Ukraine чи Build in Ukraine, вважає Ольга Хорошилова.
Успішний пілотний кейс співпраці буде легше масштабувати у взаєминах з іншими країнами.
Ноу-хау. У чому цінність українського досвіду
Особливу цінність становить не озброєння, а підходи: цикл вдосконалення, швидкість реакції, зв’язка між виробником, військовим і ситуації на полі бою. Проте мало хто знає, що розроблені американською компанією дрони Merops з 2023 року тестували і доопрацьовували, маючи доступ до українських військових і зворотнього зв’язку з поля бою.
Натомість позитивний приклад – це спільне з британцями виробництво дрону Octopus. Нещодавно у Великій Британії заявили, що обговорюють з українською стороною можливість продажу цих дронів на Близький Схід. Плюс в тому, що виробництво грунтується на міжурядових і міжвідомчих домовленостях. Адже Україна зберегла право виробляти продукцію на своїй території, наростила обсяги виробництва за допомогою потужностей у Британії, диверсифікує ризики і посилює обороноздатність. Цей приклад варто застосовувати і у співпраці з іншими країнами.
Глобальне питання стратегій
В основі розвитку обороноздатності країни має лежати стратегія. Ключовий виклик для всіх, хто розробляє нову стратегію – як врахувати невизначеність і закласти можливість швидких змін через динамічну ситуацію на полі бою.
Проте і сучасна війна вимагає повного переосмислення підходів, до яких звикли європейські генерали. Європейські країни намагаються переглянути системи закупівель, щоб відійти від циклу планування у 10-15 років. Бо у такому разі артилерія чи дрон сходить з конвеєра вже застарілими. Наприклад, одна з європейських програм виробництва великого дрона з бюджетом 6-8 млрд євро ще не досягла етапа першого випробування.
Спільні машстабні проєкти європейських країн стикаються з тими самими проблемами: сторони по-різному бачать імплементацію і не готові домовлятися. Наприклад, Франція, Німеччина та Іспанія не можуть дійти згоди щодо проєкту Future Combat Air System, адже Франція має ядерну зброю і хоче закласти можливість її використання за допомогою нового літака, а Німеччина не готова витрачати на це гроші. По суті, країни сперечаються про те, яким буде новий літак, хто створить робочі місця і буде головним в цьому проєкті. Однак ніхто з них поки не мислить стратегічно – як побудувати новий літак, який відповідав би вимогам сучасного повітряного бою та забезпечив би європейське домінування в повітрі.
Поворотний момент: чи скористається Україна можливістю
Україні варто використати безпекову ситуацію у світі і накопичені за чотири роки війни здобутки, щоб закріпити власну позицію у європейській і трансатлантичній архітектурі безпеки. Об’єднання зусиль із європейськими партнерами для допомоги країнам Затоки може стати кроком у цьому напрямку.
