Наступне десятиліття для Європи – критично небезпечне. Вона ризикує втратити здатність стримувати Росію, якщо не здійснить швидке масштабне переозброєння та глибоку інтеграцію оборонних промисловостей, пише Ольга Хорошилова, координаторка сектору «Оборонна індустрія» Ukraine Facility Platform у своєму аналітичному звіті про те, як Україна може посилити обороноздатність ЄС.

Ключові висновки:

Росія нарощує виробництво озброєнь темпами, недосяжними для європейської промисловості. Її військові витрати вже співмірні з сукупними видатками Європи, але використовуються значно ефективніше: у 2024 році вона виготовила понад 1,5 тис. танків, 5 тис. броньованих машин і розгорнула нові покоління дронів-камікадзе та засобів РЕБ. Без радикальних змін у плануванні, фінансуванні та стандартизації ЄС ризикує не встигнути до 2030 року відновити паритет.
Cаме Україна дає Європі унікальний шанс закрити цей розрив. Українські виробники забезпечують найшвидший у Європі цикл інновацій у дронах, автономних системах, засобах РЕБ, а бойовий досвід ЗСУ формує практично орієнтовані R&D підходи. Стрімке зростання української оборонної промисловості свідчить, що Україна вже є не лише споживачем, а виробником можливостей, критично важливих для європейської безпеки.
Щоб співпраця з Україною стала системною перевагою, ЄС має подолати власну фрагментацію: перейти від 27 окремих закупівельних систем до спільного планування, розширити механізми SAFE та EDIP, створювати міждержавні та промислові партнерства, відкривати канали передачі технологій та спільного виробництва.
Європа також має переглянути підходи до фінансування оборони, створення експортних фінансових інструментів та активного залучення приватного капіталу. Українська інженерна база, стандартизація та спільні R&D програми здатні нарешті пришвидшити інноваційний цикл.
Україна ж має попрацювати над усуненням внутрішніх перешкод: модернізувати експортний контроль та правила передачі технологій, дозволити довгострокові оборонні контракти, встановити чіткі стратегічні орієнтири закупівель та вибудувати горизонтальну координацію всередині промисловості. Наступний крок – укладання комплексних міжурядових угод, створення цифрових дорожніх карт розвитку технологій, систематизація бойового досвіду та формування спільних програм інновацій.