EN 
Корупція в українській енергетиці була очевидною задовго до гучних арештів – про неї писали всі, хто мав хоч якийсь стосунок до галузі, але в уряді реагували тишею. «Міндічгейт» вибухнув, а реформа звелася до «поверхневої штукатурки». Паралельно – війна в Ірані, яка може посилити Росію через нафтові доходи, і мирні переговори, в результативність яких сам Трамп, схоже, не вірить. Про все це розповіла Лана Зеркаль, член координаційної ради Ukraine Facility Platform, в інтерв'ю програмі Свобода Live на Радіо Свобода.
«Міндічгейт» – симптом системної проблеми
Корупційний скандал в енергетиці став лише видимою частиною значно глибшої проблеми.
Публікації про непрозорі тендери, виведення коштів з «Енергоатому», схеми управління держпідприємствами – все це існувало роками. «На це ніхто в уряді не звертав уваги. Незважаючи на всю критику спеціалістів, незважаючи на всі публікації – жодних претензій», – каже Зеркаль.
Коли скандал таки вибухнув, уряд оголосив про повне перезавантаження корпоративного управління держпідприємств. На практиці – лише часткова зміна наглядової ради «Енергоатому» при збереженому керівництві. Регулятор НКРЕКП, який роками не реагував на порушення, фактично не змінився.
Чому реформи в енергетиці так і не відбулися
Енергетична галузь традиційно залишалася сферою великих фінансових потоків. Тому будь-які спроби її реформувати швидко натикалися на опір.
«На моїй практиці я бачила кількох міністрів енергетики, які приходили з дуже серйозними цілями реформувати галузь. Але протягом кількох місяців їхні цілі якось випаровувалися, і вони сідали на старі й зрозумілі потоки».
Механізм щоразу той самий: нові обличчя, старі схеми. Держпідприємства залишалися інструментом контролю над фінансовими потоками, а не ефективного управління. Корпоративні реформи оголошували, але зупиняли щойно вони починали загрожувати чиїмось інтересам.
Корупційні скандали і репутація України
Для міжнародних партнерів такі історії створюють непросту ситуацію. Підтримувати Україну – необхідно. Але пояснювати власним громадянам, чому вони фінансують державу, де спалахують масштабні корупційні скандали, дедалі складніше.
«Їм доводиться заплющувати очі на те, що відбувається у нас всередині», – каже Зеркаль.
Сама публічність справ демонструє, що антикорупційні інституції в Україні працюють, і партнери це розуміють. Але Зеркаль наголошує: результатом мають бути не лише затримання, а вироки – яких в Україні досі вкрай мало.
Війна на Близькому Сході. Чому це погіршує становище України?
Для України новий конфлікт – радше погана новина, і одразу з кількох причин.
Перша – конкуренція за озброєння. Ракети до систем Patriot виробляються в дуже обмеженій кількості, і пріоритет у постачаннях неминуче зміщується на Близький Схід.
Друга – нафтові доходи Росії. Якщо конфлікт затягнеться і ціни на нафту зростуть, Москва отримає додаткові ресурси для фінансування війни. Іран, нагадує Зеркаль, був першопрохідцем у схемах «тіньового флоту» – транспортування підсанкційної нафти в обхід санкцій. Цими схемами активно користувалась і Росія. «Росія просто буде більше продавати, більше заробляти, більше спонсорувати війну».
Якщо операція буде успішною і вплив Корпусу вартових Ісламської революції вдасться послабити — можливості Росії та Китаю купувати дешеву підсанкційну нафту скоротяться. Саме Китай був головним бенефіціаром тіньової торгівлі: дешева іранська й російська нафта в обхід санкцій ішла переважно до Пекіна. Але поки сама інституція вартових збережеться, ані внутрішні репресії в Ірані, ані підтримка терористичних угруповань нікуди не зникнуть.
Єдине, що Україна справді може запропонувати партнерам у регіоні, – чотирирічний досвід протидії дронам.
Переговори. Чи хоче Трамп результату?
Трамп, на думку Зеркаль, не впевнений у реальній можливості домовитися. Підтверджує це промова «State of the Union», де Україна згадувалася побіжно, без жодної виразної позиції. «Він навмисно не піднімає цю тему на свій головний екран, бо розуміє, що досягнення може й не бути».
Росія, своєю чергою, майстерно грає в інформаційному просторі: транслює власну «гнучкість», перекладає відповідальність на Україну і тисне на Трампа. «М'яч – на половині українців. Вони погодили все – єдине, що залишилось, це маленьке питання відводу українських військ». Поява Мединського на чолі делегації – красномовний знак: нічого принципово не змінилося.
Переговорний процес закритий, і висновки з витоків у пресі – ненадійні. «Люди, які роблять висновки, не будучи в процесі, – це шахраї і хайпожери», – каже Зеркаль. При цьому вона наполягає: ситуація в динаміці, і говорити про «глухий кут» – значить відмовлятися від аналізу.
