Холодна зима під російськими обстрілами опустила українців з рівня очікувань до рівня підготовки. Чекати, що хтось прийде і вирішить проблеми – означає бути у позиції жертви. Натомість можна взяти на себе відповідальність за власний добробут і об’єднатися з сусідами, щоб знайти вихід з кризової ситуації. Про це сказала Лана Зеркаль, член координаційної ради Ukraine Facility Platform в інтерв’ю Юлії Бориско на каналі «Жовті Кеди».

Громади залишаються найслабшою ланкою. Хоча саме вони можуть стати основою енергетичної стійкості і розвивати дрібні енергетичні проєкти у кооперації з бізнесом. Центральна влада вдається до мікроменеджменту у той час, як тільки вирішення системних проблем створить підґрунтя для відбудови нової децентралізованої генерації.

Про особисту відповідальність

Війна остаточно зруйнувала ілюзію гарантованої безпеки, яку люди роками делегували державі. У кризових умовах виживання і базовий комфорт залежать не від обіцянок, а від рівня підготовки. Людина в критичній ситуації не піднімається до рівня своїх очікувань, а опускається до рівня своєї готовності – технічної, психологічної й організаційної. Очікування швидкого завершення війни або «рішень згори» переводить суспільство в позицію жертви й позбавляє суб’єктності. Натомість приклади самоорганізації на рівні будинків, ОСББ і сусідських спільнот показують, що навіть у межах обмежених ресурсів можливо забезпечити тепло, воду й електрику, якщо відповідальність беруть на себе самі люди.

«Ми втратили ту систему, яку будувалася за яка будувалася за російські за радянські часи. Нам потрібно її переосмислити»
Лана Зеркаль
член координаційної ради Ukraine Facility Platform

Про підготовку місцевої влади

Місцевий рівень є ключовим для енергетичної стійкості, але водночас найслабшим. Попри наявність донорського обладнання, когенераційних установок і проєктних рішень, у багатьох громадах ці ресурси не працюють через відсутність політичної волі, бюджетних рішень і чітких пріоритетів. Часто місцева влада обирає короткострокові й видимі проєкти благоустрою замість інвестицій у критичну інфраструктуру, яка не дає швидкого електорального ефекту. Водночас там, де громади заздалегідь планували підключення, вкладали кошти у енергетичні рішення, обслуговування і паливо та були відкриті до співпраці з бізнесом, результати є принципово іншими. Рівень підготовки громад – тест на якість місцевого управління і реальну підзвітність перед людьми.

«Якщо ТЕЦ-6 у Києві – постійна мішень російських обстрілів, варто шукати, чим її замінити»

Про стратегічну сліпоту держави

На центральному рівні проблема має системний характер. Держава продовжує діяти в логіці відновлення старої централізованої енергетичної моделі, яка була зруйнована війною, замість того щоб переосмислити її й створити нову – децентралізовану і стійку. Ручне управління енергоринком призвело до накопичення боргів, які блокують прихід інвесторів і розвиток нової генерації. Політичні рішення щодо монетизації субсидій, демонтажу ручного регулювання та чесного визнання боргової кризи постійно відкладаються через страх непопулярності. Державні компанії в такій системі діють повільно й обережно, уникаючи рішень, за які доведеться нести відповідальність. Імітація активності у вигляді штабів, виїздів і кадрових ротацій не змінює суті проблеми.

Про підхід Ukraine Facility Platform

Ukraine Facility Platform працює над зміною моделі «очікування імітаційних рішень». Йдеться про підготовку конкретних технічних моделей і проєктів, які базуються на реальних потребах громад. Платформа працює над поєднанням інтересів місцевої влади, бізнесу, інвесторів і донорів, допомагаючи громадам зрозуміти, які джерела енергії можливі саме в їхньому контексті – від біоенергетики до когенераційних рішень. Ключовий принцип полягає в тому, що громада має бути замовником, а бізнес – виконавцем, який працює у зрозумілих і ринкових умовах. Такий підхід дозволяє перейти від логіки «дайте нам» до створення системи, у якій інвестиції стають можливими, а стійкість відтворюваною.