EN 
Холодна зима під російськими обстрілами опустила українців з рівня очікувань до рівня підготовки. Чекати, що хтось прийде і вирішить проблеми – означає бути у позиції жертви. Натомість можна взяти на себе відповідальність за власний добробут і об’єднатися з сусідами, щоб знайти вихід з кризової ситуації. Про це сказала Лана Зеркаль, член координаційної ради Ukraine Facility Platform в інтерв’ю Юлії Бориско на каналі «Жовті Кеди».
Громади залишаються найслабшою ланкою. Хоча саме вони можуть стати основою енергетичної стійкості і розвивати дрібні енергетичні проєкти у кооперації з бізнесом. Центральна влада вдається до мікроменеджменту у той час, як тільки вирішення системних проблем створить підґрунтя для відбудови нової децентралізованої генерації.
Про особисту відповідальність
Війна остаточно зруйнувала ілюзію гарантованої безпеки, яку люди роками делегували державі. У кризових умовах виживання і базовий комфорт залежать не від обіцянок, а від рівня підготовки. Людина в критичній ситуації не піднімається до рівня своїх очікувань, а опускається до рівня своєї готовності – технічної, психологічної й організаційної. Очікування швидкого завершення війни або «рішень згори» переводить суспільство в позицію жертви й позбавляє суб’єктності. Натомість приклади самоорганізації на рівні будинків, ОСББ і сусідських спільнот показують, що навіть у межах обмежених ресурсів можливо забезпечити тепло, воду й електрику, якщо відповідальність беруть на себе самі люди.
Про підготовку місцевої влади
Місцевий рівень є ключовим для енергетичної стійкості, але водночас найслабшим. Попри наявність донорського обладнання, когенераційних установок і проєктних рішень, у багатьох громадах ці ресурси не працюють через відсутність політичної волі, бюджетних рішень і чітких пріоритетів. Часто місцева влада обирає короткострокові й видимі проєкти благоустрою замість інвестицій у критичну інфраструктуру, яка не дає швидкого електорального ефекту. Водночас там, де громади заздалегідь планували підключення, вкладали кошти у енергетичні рішення, обслуговування і паливо та були відкриті до співпраці з бізнесом, результати є принципово іншими. Рівень підготовки громад – тест на якість місцевого управління і реальну підзвітність перед людьми.
Про стратегічну сліпоту держави
На центральному рівні проблема має системний характер. Держава продовжує діяти в логіці відновлення старої централізованої енергетичної моделі, яка була зруйнована війною, замість того щоб переосмислити її й створити нову – децентралізовану і стійку. Ручне управління енергоринком призвело до накопичення боргів, які блокують прихід інвесторів і розвиток нової генерації. Політичні рішення щодо монетизації субсидій, демонтажу ручного регулювання та чесного визнання боргової кризи постійно відкладаються через страх непопулярності. Державні компанії в такій системі діють повільно й обережно, уникаючи рішень, за які доведеться нести відповідальність. Імітація активності у вигляді штабів, виїздів і кадрових ротацій не змінює суті проблеми.
Про підхід Ukraine Facility Platform
Ukraine Facility Platform працює над зміною моделі «очікування імітаційних рішень». Йдеться про підготовку конкретних технічних моделей і проєктів, які базуються на реальних потребах громад. Платформа працює над поєднанням інтересів місцевої влади, бізнесу, інвесторів і донорів, допомагаючи громадам зрозуміти, які джерела енергії можливі саме в їхньому контексті – від біоенергетики до когенераційних рішень. Ключовий принцип полягає в тому, що громада має бути замовником, а бізнес – виконавцем, який працює у зрозумілих і ринкових умовах. Такий підхід дозволяє перейти від логіки «дайте нам» до створення системи, у якій інвестиції стають можливими, а стійкість відтворюваною.
