Аналітична записка «Європейська та українська безпека під загрозою: деякі елементи стратегії стримування» була підготовлена Кейсом Кломпенхаувером, послом Нідерландів в Україні у 2013-2017 роках та членом Координаційної ради Ukraine Facility Platform.

Документ окреслює глобальний контекст війни Росії проти України та висвітлює ключові тенденції й рушійні сили. У записці проаналізовано пропозиції Європейської комісії, а також мирні перемовини між США та Росією. Основна ідея Кломпенхаувера полягає в тому, що Україна та Європа мають об’єднати зусилля для створення військово-промислового комплексу, здатного ефективно протистояти Росії. Автор також демонструє можливі джерела фінансових спроможностей для спільного розвитку.

Кломпенхаувер представив документ у листопаді на зустрічі у Львові за участю провідних європейських експертів. Результатом стало створення Стратегічної консультативної Групи ЄС-Україна з питань безпеки та оборони (EU-UA Strategic Defence Advisory Group), яка об’єднує експертів, політиків, дипломатів та колишніх високопосадовців із Польщі, Франції, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів та України.

Основні тези, що окреслюють глобальний контекст:

  • Досі немає жодних реальних ознак готовності Росії припинити бойові дії проти України та свою гібридну війну проти Європи.
  • Європа має терміново переоцінити та підтвердити свою позицію, щоб не бути поглинутою новими геополітичними реаліями. Час самозаспокоєння минув.
  • Росія веде в Україні війну за власним вибором, глобалізуючи її шляхом залучення Китаю, Північної Кореї та Ірану, що створює наслідки далеко за межами Європи.
  • Китайське керівництво також має реваншистське мислення та підтримує Росію, намагаючись прив’язати Захід до цього європейського конфлікту, водночас систематично розширюючи свій глобальний вплив.
  • Головне занепокоєння адміністрації США – Китай, а не Європа. Америка не хоче бути втягнутою у війну на два фронти, яку, як вона вважає, не змогла б витримати.
  • Єдність європейських та українських дипломатичних зусиль буде й надалі ключовою для стримування тенденції адміністрації Трампа допускати несвоєчасні поступки Росії та плекати нереалістичні очікування щодо її дій.

Долі України та Європи стали пов’язаними в усіх важливих сферах: політичній, військовій, технологічній, економічній та культурній. Це – екзистенційні відносини. Було багато підтримувальних ініціатив, здебільшого імпровізованих і продиктованих нагальністю моменту. Настав час зосередитися на тому, як зробити ці відносини сталими, заповнити прогалини й використати можливості.

Військова допомога Україні має бути максимально ефективною. Це неможливо, якщо бачення НАТО щодо характеру війни не узгоджене з реальністю поля бою. Щоб подолати цей розрив, пріоритетом має стати співпраця з Україною у сфері військової стратегії та оборонно-промислового розвитку. Європа та Україна повинні працювати над спільною стратегією, що охоплюватиме дипломатичні, військові, промислові та технологічні цілі.

Проведення європейського аудиту виробництва зброї в Україні могло б окреслити конкретні можливості. Україна може допомогти Європі прискорити інноваційний цикл, налагодити масове виробництво озброєння і з меншою собівартістю. Це надзвичайно важливо для оборонної спроможності Європи, якій нині бракує економічної ефективності та стійкості.

Спільне виробництво зброї матиме двосторонній ефект:

  • задовольнятиме військові потреби України;
  • допомагатиме Європі впроваджувати інновації та масштабувати виробництво.

Це також може допомогти подолати обмеження щодо експортних ліцензій і програмного забезпечення, які ускладнюють фактичне використання західної зброї.

Європа має бути спроможною переконати російське керівництво, що війна веде Росію до стратегічного глухого кута, у якому вона зрештою програє. Незалежні ядерні сили Франції та Великої Британії можуть відігравати важливу роль як додатковий рівень захисту поряд з американськими ядерними гарантіями. Розміщення британських і французьких ядерних сил у Європі має бути забезпечене як під час навчань, так і у разі кризи.

Відсутність якісної розвідки передбачає поразку. Тому Україна і Європа повинні посилювати власні спроможності у цій сфері.

На думку автора, для Європи та України взаємні інвестиції у розвиток оборонної промисловості та спільні закупівлі є очевидним шляхом уперед, хоча й потребують подолання численних юридичних, адміністративних і фінансових перешкод.

Завантажити